Новини проекту
Онлайн-тренінг «Використання платформи Е-SCHOOLS в освітньому процесі»
Вітаємо з Днем української писемності та мови!
ЛИСТОПАД ЦІН!
Вітання з святами Покрови Пресвятої Богородиці, Днем захисника України та Днем українського козацтва!
Місяць кібербезпеки в Україні
Вітання з Днем працівників освіти!
Закладам освіти – додатковий простір для зберігання інформації!
Вітаємо з Днем знань!
Вимоги МОЗ щодо протиепідемічних заходів для закладів освіти
ЗНИЖКИ на Розширений пакет
Рекомендації МОН щодо організації роботи у 2020/2021 навчальному році
Оновленная порталу
МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ «СМАРТТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЧИННИК ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ»
Національний конкурс серед вчителів-інноваторів
Проведення ЗНО в умовах карантину
Вітаємо переможців турніру «Герої матемагіі»
ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ТУРНІР серед учасників гри «Герої Матемагіі».
Довідка про сайт. Останні події... НЕ ЗНИКЛИ
Вітаємо педагогічних працівників з отриманням сертифікатів!
Відеоуроки з користування порталом (Частина третя)
Дистанційне навчання з «E-schools» та «МійКлас»
Пакет «Слухач» для навчання на карантині
Відеоуроки з користування порталом (Частина друга)
Відеоуроки з користування порталом (Частина перша)
Усунення проблем, пов'язаних з оновленням порталу
Запрошуємо підвищити кваліфікацію!
Голосування
Як Вам новий сайт?
Всього 8 чоловік

ШАНОВНІ КОРИСТУВАЧІ!


Повні можливості електронного щоденника ви можете отримати у Розширеному пакеті послуг

Докладніше - https://e-schools.info/parents-service.


Вартість передплати Розширеного пакету послуг електронного щоденника до кінця 2020-2021 навчального року знижено до 300 грн.

Вартість передплати до кінця 1-го семестру (до 31.12.2020) – 160 грн.

Докладніше - https://e-schools.info/news/234


Історія школи

Дата: 4 лютого о 20:25

Історія Кудіївецької ЗОШ І - ІІ ступенів

Історія школи бере початок з часів відміни кріпосного права. До реформи ніякої освіти на селі не існувало.  Лише в 1867 році в архівних документах з’являється перша згадка про так зване однокласне сільське училище, а вірніше,  школу грамоти [1].

В даному навчальному закладі мали можливість навчатися діти деяких заможних селян.  Діти сільської бідноти майже не  навчалися, бо плата за навчання була високою, а бюджет школи  фінансувався виключно за кошти батьків. Досить часто за навчання дітей батьки платили дякові зерном, продуктами тваринництва та грішми. Навчання тривало 2-3 роки. Навчатися мали можливість лише хлопчики. За архівними даними у  1867  році  в школі налічувалося 10 учнів чоловічої статі. [1]. Довгими осінніми вечорами до хати дяка сходились діти заможних селян по проханню їх батьків, щоб навчав їхніх дітей грамоти 2-3 рази на тиждень. Половина цієї хати належала дяку сільської церкви, який і вважався першим учителем школи.

Це була своєрідна однокласна школа грамоти, яку ще називали на той час міністерською. В загальному,  спробуємо намалювати словесну картину, щодо існування даного закладу. Не дивлячись на свою гучну назву, це була звичайна школа, в якій викладались предмети, що були обов’язковими, а саме: закон Божий; арифметика,  географія,  українська мова, російська мова,  історія, малювання, співи. Бюджет утримання однокласної школи  відповідав   таким даним: ставка вчителя – 360 рублів; законовчителя – 60 рублів; книги і учнівські підручники – 40 рублів; папір, пера та інші приладдя – 30 рублів; опалення – 80 рублів; освітлення – 12 рублів; наймання сторожа – 72 рублі; дрібні витрати – 30 рублів.  Все це становило  700 рублів .

         Крім того, певна освітня установа повинна була відповідати санітарним вимогам, які включали в себе:

  1. Класні предмети (двомісні парти, стілець, стіл вчителя, класна дошка, шафа для книг і навчальних посібників, стіл для бібліотеки,  настінний годинник);
  2. Прихожа чи роздягальна кімната (скоби біля ганку та мати для витирання ніг, вішалка, діжка для води з краном і кришкою,  рукомийник та рушник);
  3. Учительська кімната (столи для кімнати і кухні, стільці, шафа, етажерка для книг, залізне ліжко, табуретки прості);
  4. Класне розташування і наочні посібники, Ікона Спасителя з лампадкою, Портрет Государя Імператора;
  5. Різні наочні посібники по предметах.

Можливо, саме невідповідність певним нормам приміщення (бо школа розміщувалася в приміщенні сільської хати),  а чи з іншої  причини,   школу в селі  було закрито.

Зокрема, документів щодо існування такого навчального закладу в селі Кудіївці збереглося мало. Але, вивчаючи історію села, безперечно можна зробити висновок, що саме така школа мала місце на селі. Чому? Тому, що село на той час було багатопомістним, тобто, в селі правило декілька поміщиків, а саме,  в ті роки поміщиків в селі налічувалося дев’ятеро. Що, певно,  і викликало потребу в навчанні заможних селян, управителів частинами села. Але з часом  зростала кількість бажаючих навчатися, тому знову виникла потреба відкрити в селі школу. Відомо, що  станом на 1875 рік в селі діє церковно-приходська школа. Хату дяка знову було пристосовано під приміщення школи, а для дяка було побудовано нову хату, далеко кращу ніж та. В школі була одна класна кімната. Навчались зранку до вечора. Розпочинали навчання пізньої осені і закінчували весною,  коли ставало тепло.  У класі були довгі парти, виготовленні батьками учнів, на яких сиділо по 6 учнів. Були відсутні наочні посібники, малі вікна, в класі була напівтемрява. З наочності на стінах були розвішані різноманітні ікони, портрети царя. Через не обов’язкове навчання була велика плинність учнів. Учителями в школі були: псаломщик  Фомулевич Константин, який навчав читати, писати і рахувати та священник,  який викладав «закон» Божий». Дисципліна в школі була палочна, за всяку провину дітей били лінійкою, різками, внаслідок чого діти залишали школу. Молитви були першою наукою навчання, а далі навчали писати, читати та рахувати. Цю школу ніхто ніколи не перевіряв, програм не існувало. Приміщення школи було покрите соломою, яке в кількох місцях протікало і ніхто не цікавився її покриттям.  Навчались всі три класи одночасно. Учні першого року навчання писали на грифельних дошках, а в кінці року - на папері, замість промокального паперу на парті стояли пісочниці. Згодом кількість учнів збільшувалась і приміщення  хати дяка не могло вмістити всіх дітей. Незабаром підшукали більшу за площею хату, яка належала Адамчуку Петру Йосиповичу. Але через те, що дякові платили за навчання, а господарю хати ні, то він відмовився відпустити хату під школу. Було підшукано другу хату в жителя села  Кармаліти Єфрема Матвійовича,  де і проводили навчання в той же спосіб 2-3 роки.

Однією із поміщиць села  на той час  була  Марія Пирогова, невістка відомого  хірурга М. І. Пирогова. За спогадами старожилів, її турбувало те, що діти навчаються в поганих умовах. І тому вона  вирішила виділити 5000 рублів на побудову приміщення та утримання   школи. Та не зуміла пані Пирогова побачити плодів свого задуму. Тяжка недуга звалила її з ніг, коли їй було під 40 років. А захворіла вона на рак.  14 грудня 1899 року, в 45 років, в лікарні с. Олексіївки перестало битися серце цієї молодої, вродливої і розумної жінки.

За даними 1895 року  школа продовжує існувати як церковно-приходська. В 1908 році   до несення розтрат по шкільній справі  були залучені землевласники села. Селянам залишалося сплачувати 42% загальної суми, але, за переказами старожилів, діти, ідучи  до школи, несли  по в’язочці хворосту на опалення приміщення. Станом на 1909 рік по Кудіївцях  даються такі статистичні дані про існування освіти на селі: число учнів – 52, з них: хлопчиків – 44, дівчаток – 8. Це становить 22,7 % від загальної кількості дітей  шкільного віку, яких налічувалося – 229. Відомий факт, що на  той час відказано  у вступі до школи – 16 дітям, що становить 7 %. [3]

Завідувачем школи з 1914 по 1917 рік був Галайдюк. Учителями часто були люди без педагогічної підготовки з незакінченою середньою та  інколи  з середньою освітою. Завідуючими школи ставали люди, які мали приналежність до партії, а не  педагогічну освіту.  Відомо, що з 1918 року школу очолював  комуніст із села Поток  - Семенишин, у 1921 році - Пшеницький, а у  1922 році -  Короленко.

Станом на 1922 рік в селі діє 4-річна українська трудова школа. При школі відкрито 4й  клас. Навчання в школі проводиться  за новими програмами у дві зміни  в старих будинках для церковнослужителів. Навчалося 42 учні.  Першими вчителя в цій школі  була сім’я Василя Федоровича Червінського і його дружини Антоніни Григорівни, які мали педагогічну освіту, та обслуговував шкільне приміщення  один техпрацівник. [2].  14 лютого 1924 року  сталася неприємність, а саме, впала стеля в шкільному приміщенні, через що діти втратили можливість  навчатися. Школу тимчасово перевели  в садибу «Червоного хреста» (колишній маєток    М. О. Пирогової).

Окрім  навчання учнів початкової ланки  на базі школи існував лікнеп, який мав повну назву «Ліквідпункт при Кудііївецькій  4 – ій  трудовій школі». Рік заснування цієї установи – 1924.  Такий навчальний заклад  налічував 62 чоловіки (жінок – 37, чоловіків – 25). Вікові особливості цих учнів були такі: від 11 до 15 років – 28 учнів, від  16  до 20 років – 31 учень, від 21 до 35 років – 3 учні.  Загальна  площа школи становила 25,76 м2.  [2].   Так як площа мала,  приміщення не пристосоване, то у 1926 році роблять капітальний ремонт. Сама школа являла собою   власний будинок з кам’яними стінами, бляшаним дахом, пристосованим  з панського маєтку пані Пирогової. Підлога у школі дерев’яна, 3 класних кімнати , загальна площа – 86,4 м2. Окрім того, на той час  наявна дитяча книгозбиральня (бібліотека), в якій налічувалося   всього 405 книг, з них для читання – 59, підручників – 346 [2]. 

Станом на 1 січня   1927 року   Кудіївецька школа налічувала  120 учнів (хлопців – 96, дівчат – 24). Цікаво, що порівняно з  минулими роками в перший  клас того року було прийнято 55 учнів.  

В  тридцяті роки обсяг знань початкової школи був недостатній, тому при завідуючому школи Левицькому, Кудіївецька початкова школа в  1932 році стала прогресивною, було відкрито 5й клас і в 1934 році за директора Файдуна, зробила перший випуск семирічної школи. Після Файдуна директором школи став Костянтин Годзішевський, який у 1938 році був  арештований з політичних питань, як і багато розумних  людей того часу. Йому було пред’явлено обвинувачення у шпіонській діяльності  на користь Польщі. Він був не один, бо поряд з ним були заарештовані ще декілька директорів шкіл по районі, вчитель Рафаїл Йосип  та  декілька селян, які мали одну проблему, польське походження. За даними матеріалів із справи «ворогів народу» 27 лютого 1940 року їх розстріляли.  

 Годзішевського Костянтина Лук’яновича замінив Маковей Михайло Захарович, але не надовго. У 1939 році директором школи  став Антонечко Кузьма Григорович.   До 1941 року школа зробила 7 випусків, в результаті чого було дано семирічну освіту 302 учням. В школі працювало 9 учителів. Заняття проводилося в дві зміни.  Крім навчання учнів в школі,  учителі у вечірній школі через лікнепи давали знання неписьменним і малописьменним. Частково школа була забезпечена наочним приладдям, навчальними посібниками, мала  біологічний та фізичний кабінети, а також дослідні ділянки.

Настав червень 1941 року. Почалась   війна  проти німецького нацизму. Директор школи Антонечко К. Г.   з перших днів пішов на війну, де і  загинув.  Село  попало під  окупацію  румунів.  Вони  зайняли приміщення школи і влаштували в ньому свої квартири, а всю документацію, книги бібліотеки, портрети та меблі спалили. Школа була реорганізована в початкову. Завідуючим школи став  Куриленко. Ставленики Румунії ввели вивчення в школі «Закону Божого» і кожного тижня учнів водили в церкву на молитви. Учні не любили  ці уроки, а заодно і учительку, яка його викладала,  та  за це одержували покарання. Почали вивчати румунську мову. В школі  введено палочну дисципліну, тому наслідком став  великий відсів учнів. Були дні, коли на уроки з’являлися 3-4 учні в класі, підручників і зошитів зовсім не було, тому і успішність була дуже поганою. Складне   матеріальне становище учнів дома, а також  поява  заразної  хвороби,  висипного тифу, спричинило припинення занять, а приміщення школи тимчасово пристосували як лікарню-ізолятор. Більше занять  до визволення села Кудієвець  не проводилось.

В ніч з 19 на 20 березня 1944 року село Кудіївці було звільнено від окупантів. З відновленням довоєнних порядків в селі знову відкрилась школа. Учні з радістю повернулись до школи і з жадобою взялись за навчання.  За певних причин  з 3 квітня по 17 травня було укомплектовано лише молодші класи. А під  час літніх канікул,  коли завідуючим школи був Рабіновіч,  в школі йшла активна підготовка до нового навчального року. Силами учителів, громадськості та учнів проводився  ремонт шкільних приміщень, а також виготовлення навчальних посібників. Відчувалась нестача в будівельних матеріалах, підручниках, зошитах. Все ж при допомозі громади  села, батьків і учнів старших класів шкільні приміщення були приведені в порядок. 1 вересня 1944 року розпочалось навчання. Це був важкий період роботи в школі. Не вистачало підручників, зошитів і унаочнення. Учителі самостійно виготовляли азбуки для дітей, графили зошити для учнів з писання, каліграфії і арифметики, діти записували друкованим шрифтом те, що було задано читати додому. В цей час в школі працювали 1-4 класи, а діти 5-7 класів навчалися в Носковецькій середній школі.  І лише в 1947 році Кудіївецька початкова школа вдруге стала прогресивною, було знову відкрито п’ятий клас. В 1948 році директором школи був Дзигаленко, а в  1950 році, коли директором школи був Савчук Юрій Пилипович, організовано  перший післявоєнний випуск Кудіївецької семирічної школи. Учнів  нараховувалося у 1949 – 1950 році -  257 . Але не  вистачало вчителів, які б мали відповідну педагогічну освіту, а в 5-7 класах працювали вчителі, які мали середню  освіту. Матеріальна база школи була ще слабкою. Не вистачало стандартних парт, шаф, столів, класних дошок. Відсутні були класи-кабінети. Тіснота, зіпсовані підлоги, двері. Не достатньо наочних і навчальних посібників. Навчання проводилось у дві зміни.

На місце директора Рябошапки в 1952 році директором школи  призначений Кирилюк Степан Пилипович. На той час в школі нараховувалося 214 учнів. Вже в 1957 році в школі було 10 класних кімнат,  в яких навчалося 260 учнів і працювало 12 учителів. Бувший колгосп ім. Кірова передав для школи приміщення на хуторі ім. Шевченка, де навчалися діти 1-4 класів (до цього часу діти із хутора ім. Шевченка ходили в школу села Кудіївець на віддалі 4х км). При школі з’явилася   майстерня, яка складалася з 2х класних кімнат по дереву і металу та інструменталки, дослідні ділянки, фруктовий сад на площі 2 га, ягідник, спортивна площадка.

В 1958 – 1959  навчальному році  при кількості  224 учні школа набуває статусу восьмирічної.  У зв’язку  з відкриттям Олександрівської школи  у 1976 році кількість учнів  дещо  зменшилася, так як  раніше діти  з сусідньої Олександрівки  ходили у школу  в Кудіївці.

Під  керівництвом Кирилюка С. П.  школа розвивалася, але  проблемним питанням поставало старе приміщення. Тому протягом 1980 – 1981 років приміщення школи з панського колишнього будинку було реконструйовано і  пристосовано під сучасну  споруду.  Новий навчальний рік у 1982 році учні розпочали в новій  школі.

Після виходу на заслужений відпочинок  Кирилюка С. П. директором школи у 1983 році було призначено Доберу В. В.. Але його діяльність на  цій посаді була нетривалою, лише місяць. І тому  01 жовтня 1983 року директором школи вперше  стала жінка – Свічинська Олександра Теодорівна, яка очолює  школу до сьогоднішнього дня. На той час школа мала колектив із кількістю 16 учителів та 160 учнів.

В 1987 році статус школи  змінився з восьмирічної та дев’ятирічну. Кількість учнів була сталою до 2000 року і налічувала до 130 учнів в середньому.  Після  2000 року кількість учнів поступово зменшувалася.

На даний час  у Кудіївецькій загальноосвітній школі І – ІІ ступенів функціонує  8 повних класів та 8-ий клас навчається за індивідуальною формою навчання (4 учні). Всього в школі нараховується  60  учнів.   Середня наповнюваність класів  становить 6,6 учня. На майбутні 5 років кількість учнів буде становити 60-72.

        Школа укомплектована педагогічними кадрами. Навчально-виховний  процес забезпечували   19 учителів,  серед яких 4 сумісники. 7 учителів мають вищу кваліфікаційну категорію,  6 – І категорію, 5 – ІІ категорію,  1 – категорію «спеціаліст». П’ятеро учителів мають  звання «старший учитель» та 2 -  нагороджені знаком «Відмінник освіти України».

      На балансі школи  рахується 6 комп’ютерів і 1 ноутбук. Школа має доступ до мережі Інтернет. Заклад має свою електронну скриньку.

Важливим аспектом здоров’я учнів є  створення умов для раціонального харчування дітей протягом перебування у школі. Організація харчування учнів школи регламентується Законом України «Про освіту» (ст.. 25)., «Про загальну середню освіту» (ст.. 22), «Про охорону дитинства»(ст..5), Постановою кабінету Міністрів України від 22.11. 2004 р.,  «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах», іншими нормативними документами.

Згідно з вищезазначеними документами, учні 1 – 4 класів забезпечуються одноразовим безкоштовним гарячим харчуванням. Учні 5 – 9 класів харчуються за рахунок  батьківської плати і овочів та фруктів, зібраних з пришкільних ділянок та шкільного городу.  Харчуванням охоплено 100 % учнів.   Естетично  оформлені навчальні кабінети. Тепер  Кудіївецька школа -  сучасна,  естетично та затишно облаштована  споруда, з потужним педагогічним колективом та достатньою  матеріальною базою, яка має право на існування в майбутньому. 

Джерела та література

1. Державний архів Вінницької області – Ф.Д-205 – Оп.1. – Спр.27. – 54 арк.

2. Населені місця Поділля – В.1925. – с.86

3. Начальное народное образование в Подольской губернии – К., 1909. –    с. 41

Коментарі:
Залишати коментарі можуть тільки авторизовані відвідувачі.